Батькам та педагогам варто пам'ятати, що як би дітей не оберігати від інформації, вона все - рівно надходитиме від їхніх однолітків, товаришів та знайомих, оскільки діти відвідують навчальні заклади та різноманітні гуртки. Тому краще, якщо дорослі будуть самостійно інформувати дітей, при цьому враховуючи вікові особливості спілкування. Педагог або батьки можуть самостійно обговорити з дітьми ситуацію, яка склалася, ретельно добираючи слова. Будь-яка інформація повинна бути подана дитині, але у відповідності до її віку та рівня розвитку. Почувши інформацію в деталях та через надлишок відомостей у дитини може виникнути страх та відчуття не захищеності. Педагог може обговорити з дітьми ситуацію, яка склалася, ретельно добираючи слова. Будь-яка інформація повинна бути подана дитині, але у відповідності до її віку та рівня розвитку.
Дитячий та підлітковий психолог Вольфганг Єльзнер (Wolfgang Oel-sner) вважає, що дітям важливо розповідати про те, що відбувається, і як ці події тлумачать. «Протест – це можливість сказати «ні», бути проти чогось, що і потрібно передати. Цьому дітям потрібно навчитись, тому що, говорячи про протест, ми даємо дітям розуміння, що в них є право вести дискусію, що вони можуть заперечувати те, з чим не згодні».
Важливо знати, що обговорення з дітьми на тему ситуації в країні, потрібно правильно використовувати слова та вирази. До правильних слів та виразів належать ті, які не є оціночними, не несуть погрози і не навіюють страх, а просто констатують сам факт подій. Не можна бути впевненими, що всі діти в групі займуть однакову позицію до того, що відбувається, бо вони мають сім’ї і на їх світобачення впливає позиція членів сім’ї. Щоб раптом не спровокувати конфлікт у колективі, це потрібно враховувати.
Рекомендовано обговорювати педагогам з батьками реакції дітей на події та як це відображається у поведінці дитини. Через те, що відбувається у державі, серед дітей можуть бути, ті хто втратив когось з батьків. Успішність таких дітей може знизитись, з'явитися розсіяність уваги, замкнутість до навколишніх. Важливо сприймати таку дитину, як особистість яка переживає втрату. Також варто, щоб у групі діти знали, що у якоїсь дитини загинули чи постраждали батько чи мати і толерантно обговорювати питання. Коли ситуації такого роду обговорюються в групі, це дає можливість дітям проявляти співчуття та толерантність один до одного. Важливо показати та навчити дітей поваги до переживань інших.
Доречно вміти розпізнавати ознаки, які вказують на те, що дитина переживає втрату або має депресивні прояви. У разі необхідності потрібно повідомити тих близьких, які опікуються дитиною, щоб вони мали можливість підтримати її.
У періоди великих хвилювань батьки можуть не дозволяти дітям ходити до навчального закладу, в принципі батьки мають право залишити дитину вдома, але повернення до звичного життя допомагає дитині зміцнити почуття безпеки та здатності керувати своїм життям. Підтримка звичного способу життя дуже позитивно діє на дитину та є для неї доказом власної безпеки та стабільності.
Коли дитина переживає травму, яка підсилюється стресом, батькам та педагогам варто не нехтувати цією ситуацією, а краще звернутися до фахівців за допомогою. У періоди надзвичайних ситуацій, які викликають багато тривоги та не мають остаточного вирішення, певний час особливо важливою є різнобічна підтримка дітей. Важливо, як і для батьків та і для педагогів підтримувати дітей. Адже, коли дитина має захист, їй легше позбутися стресу та негативних думок.
Кілька підказок, які дорослі можуть використовувати для допомоги дітлахам :
1. Будьте слухачем. Проведіть час, щоб більше дізнатися про, те що трапилося. Краще слухайте дитину без засуджень і зрозумінням.
2. Забезпечте безпеку. Попіклуйтесь про стабільне та безпечне середовище, для дитини в даний момент важливо відчувати захищеність та безпеку.
3. Створіть рутину. Рутинні дії можуть допомогти стабілізувати життя. Вони надають відчуття порядку і прогнозованості (наприклад як , відвідування навчального закладу, гуртків та спортивних секцій, зустріч з друзями, прогулянки з рідними).
4. Залучіть психологічну підтримку. Зверніться до психолога або іншого фахівця, який може надати допомогу дитині в подоланні стресу і травм.
5. Поширюйте позитивність. Зосереджуйтесь на позитивних аспектах життя, підсилюйте міцні сторони дитини і надихайте її на досягнення.
6. Сприяйте соціальній взаємодії. Соціальна підтримка може відігравати важливу роль у відновленні.
7. Співпрацюйте з іншими. Взаємодійте з іншими батьками або педагогами та знайомими дитини, щоб створити сильну підтримуючу мережу для дитини.
8. Навчіть стратегіям управління стресом. Навчіть дитину ефективним стратегіям управління стресом, таким як дихальні вправи та медитація.
Варто, не забувати, що кожна ситуація унікальна, і важливо враховувати індивідуальні потреби дитини.
Для додаткового саморозвитку, цікава та повчальна література для педагогів та батьків.
.jpg)
